Незалежній Україні – 20 років! У масштабах її історії це досить скромний термін і водночас – певна епоха, саме на ці часи припало становлення нашої державності.
Протягом цих років наша молода країна й долала перші милі на власному шляху, а разом з нею розвивався і її спорт.
Для олімпійської родини України цьогорічний ювілей – привід проаналізувати досягнуте врахувати помилки та з’ясувати, чи той курс, який ми обрали два десятиріччя тому, є правильним, і куди він нас веде.
Почнімо з досягнень. За часів набуття суверенності ми не лише не втратили тих традицій, якими ще за радянських часів славився український спорт, а й зміцнили їх, набули нових, закріпили за собою авторитет сильної спортивної країни й виростили нових чемпіонів. Серед них Яна Клочкова, Василь Ломаченко, Ольга Харлан, Інна Осипенко-Радомська, Віталій і Володимир Клички, Андрій Шевченко і багато інших імен, добре знайомих поціновувачам спорту в світі.
1994 року наша самостійна команда вдало дебютувала на XVII Олімпійських іграх у Ліллехаммері. «Золото» фігуристки Оксани Баюл і «бронза» біатлоністки Валентини Цербе назавжди залишаться в історії українського спорту.
Знаковою подією стали Ігри ХХІХ Олімпіади 2008 року в Пекіні, де під синьо-жовтим стягом незалежної України наші атлети здобули рекордні 27 медалей, а українська збірна стала 11-ю в неофіційному загальнокомандному заліку серед 204 країн-учасниць.
Підростає талановита зміна, яскравим свідченням цього стали 35 нагород, здобуті юними олімпійцями України на І Юнацьких олімпійських іграх у Сінгапурі минулого року. В неофіційному командному заліку Ігор українські спортсмени стали третіми, продемонструвавши світові наш потужний спортивний потенціал.
За часи незалежності на змаганнях під знаком п’яти кілець наші олімпійці завоювали 101 нагороду. Вони також здобували медалі на чемпіонатах Європи, підкорювали нові вершини на світових першостях, зміцнювали традиції вітчизняних шкіл легкої атлетики, боксу, дзюдо, боротьби, фехтування, стрільби кульової та з лука та інших видів спорту.
Щоразу, підіймаючись на п’єдестал пошани, наші атлети дарують мільйонам українців привід пишатися власною державою. І ми маємо скласти їм подяку за те, що попри труднощі, яких не вдалося уникнути на стадії становлення незалежної країни та її спорту, вони впевнено крокують до нових вершин.
Значною мірою наші спортивні здобутки стали можливими завдяки спадщині радянського спорту. Передусім, це цінний професійний досвід і фундаментальні знання наших тренерів та інших фахівців спортивної сфери, які закладалися ще до незалежності й зараз активно поповнюються і розширюються при світових контактах.
Матеріальна база українського спорту, інфраструктура, яку ми маємо сьогодні, це також більшою мірою спадок радянських часів, вона відпрацювала своє і поступово приходить у занепад.
Для виховання нових «зірок» нам потрібна сучасна база. Приємно, що в останні роки в цьому напрямку почалися певні зрушення. Зокрема, відбудовуються стадіони під чемпіонат Європи з футболу 2012 року. Цей турнір матиме велике значення не лише для спорту, а й для держави взагалі. Мені пощастило бути присутнім у Кардіффі, коли виборювалося право на проведення Євротурніру. Це велика перемога для України і чудовий шанс пройти шлях економічного розвитку та розбудови набагато швидше.
Зимову інфраструктуру, сподіваюсь, приведе в тонус проект «Олімпійська надія-2022». Ініціатива Президента України Віктора Януковича щодо подачі заявки від нашої країни на право проведення цих престижних змагань є історичною, незалежно від того, виграє Україна право проводити зимову Олімпіаду-2022 чи ні. Це наш шанс не лише відродити зимові види, а й зробити спорт ідеєю, навколо якої об’єднається суспільство.
|  |
| Естафета Олімпійського вогню-2008 |
Щоб продовжувати упевнено йти до нових горизонтів, необхідно визначитися із пріоритетами та нагальними завданнями. Професійному спорту потрібен резерв, країні – здорове населення, особливо діти і молодь. Обидві мети ми досягнемо, якщо вкладатимемо ресурси у розвиток масового спорту.
Для цього передусім маємо створити необхідні умови для занять фізичною культурою та спортом. Спортивних секцій має бути більше, і я за те, щоб вони були безкоштовними. Спортзали, басейни, велодоріжки – все це має бути доступним для всіх бажаючих. Вкрай важливо, щоб у дітей були спортивні майданчики за місцем проживання, де вони могли б, займаючись спортом, проводити вільний час. Розбудова відповідної інфраструктури має бути одним з головних завдань державної політики.
Погляньмо на Францію, Японію, Німеччину, Італію, Росію. У всіх цих країнах дуже сильна державна підтримка спорту, там розуміють, що саме спорт є тією силою, яка здатна зробити націю здоровішою, а країну – могутнішою.
Щоб спорт став популярним, необхідно ввести на нього моду, зробити здоровий спосіб життя та заняття фізичною культурою нормою для українців. З цією метою Національний олімпійський комітет проводить цілу низку акцій. Це й всеукраїнський Олімпійський день бігу, і спортивні змагання для школярів «Олімпійське лелеченя», і Олімпійський урок, під час якого діти й дорослі мають змогу спробувати власні сили у різних видах спорту. Останній, до речі, вже 10 вересня, у День фізичної культури і спорту, відбудеться на Контрактовій площі в Києві, а потім вирушить у подорож регіонами України.
З нагоди 20-річного ювілею незалежності нашої держави, напередодні нашого професійного свята, хочу звернутися до всіх, хто доклав зусиль до становлення спорту суверенної України і продовжує самовіддано працювати заради його майбутнього, – спортсменів, тренерів, фахівців, організаторів, журналістів та всіх прихильників спорту.
Вірю, разом ми досягнемо того, щоб спорт посів гідне місце в житті кожного українця, а гімн України на честь перемог наших атлетів частіше лунав над спортивними аренами світу.
Творімо разом нову спортивну історію України!
Сергій Бубка,
Президент Національного олімпійського комітету України
"Олімпійська Арена" №8-2011
|
спорт- это интересно!
ОтветитьУдалить